Першою ластівкою Джима Джармуша був фільм «Вихідний без кінця», який знімали на любительську камеру. А вже в 1982 році виходить наступна стрічка «Новий Світ» - 30-хвилинна короткометражка, з якої автор пізніше вирішив зняти повнометражну картину «Набагато дивніше ніж в раю». Саме за цей фільм Джим Джармуш в 1984 році отримав нагороду «Золота камера» на Каннському фестивалі у номінації за кращий режисерський дебют.

Але на цьому його нагороди не закінчуються. В 1993 році стрічка «Кава і сигарети» отримує Золоту пальмову гілку Каннського фестивалю за кращий короткометражний фільм. 



Джим Джармуш відомий всім своєю любовю до зйомок фільмів,які складаються з кількох історій, тому згодом, у 2003 році, з цієї 6-хвилинної картини він знімає одноїменний фільм, який складається з 11 новел, в яких улюблені актори і музиканти режисера курять, пють еспрессо й ведуть бесіди на різні теми. В 1989 році виходить його стрічка «Таємничий поїзд», а в 1991 – «Ніч на землі» - різні історії з життя таксистів у різних країнах за одну ніч. Один зі своїх найкращих кінопроектів – фільм «Мрець», з Джоні Деппом в головній ролі -  Джим знімає в 1995 році. Саме з цієї стрічки молодий Депп починає своє сходження до акторської слави, і саме цей містичний вестерн критики, як не дивно, оцінили лише через кілька років після його примєри в Каннах.



Наступним був не менш відомий його фільм «Пес-привид:шлях самурая»(1999р.) після якого Джармуш взяв 6 – літню творчу відпустку. Повернувся відомий режисер в світове кіно у 2005 році зі своєю новою стрічкою «Зламані квіти», яка отримала Гран-прі в Каннах.



Своїм шедевром Джим потішив в 2009 році, презентуючи фільм «Межі контролю». У стрічці знялися Джон Херт, Гаель Гарсія Берналь, Тільда Свінтон, Ісаак де Банколе та Білл Мюрей. За версією багатьох кінокритиків саме цей фільм є найкращою стрічкою за останні 10 років у світі концептуального кіно, бо Джармуш зумів в одній стрічці зняти все те, що прагнули показати інші режисери у своїх роботах. Кожен епізод в фільмі спонукає до роздумів, кожна репліка змушує задуматись. Протягом стрічки постійно повторюється фраза: «Тому, хто вважає, що він кращий за інших варто піди на кладовище. Там він побачить, що життя – це лише пригорня піску». Головний герой, під час подорожі Іспанією, зустрічається з різними людьми, які в процесі розмови відкривають йому істину всього: музики, мистецтва, танцю та й зрештою – життя.



Альфред Хічкок казав, що кіно складається з великого екрану і крісел, котрі ми повинні заповнити. Тому кожному, хто ще не бачив цього фільму, варто його подивитись. Можливо в процесі перегляду вам відкриється істнина про «межі» і «контроль» й саме ця стрічка дозволить вам віднайти щось важливе для вас, або зрозуміти самих себе. Чи, може,  ви  на пятій хвилині перегляду вимкнете її, кажучи «відстій!». Та велике мистецтво кіно полягає не в русі тіла, крутих авто,чи веселих картинок, а в русі думок і душі. І саме це в кожній своїй стрічці нам намагається довести культовий режисер сучасності, майстер концептуального кіно – Джим Джармуш.



Початок статті читати тут.

Jim Jarmusch