Американська комедія стала своєрідним кліше, яке гарантує брудні жарти, не надто розумний гумор, відсутність ідеї та банальний сюжет. Як добре, що з цього сумного правила є винятки. Саме таким винятком і став "Стажер", якого сміливо можна назвати найдобрішою комедією року.
70-річний Бен (Роберт Де Ніро) все частіше ходить на похорони своїх друзів, він залишився вдівцем, багато подорожував, прожив довге і насичене життя. Тепер він хоче відчувати себе потрібним та корисним. У нагоді і стає вакансія сайту продажу одягу. Бен стає стажером молодої Джулс (Енн Хетевей). Він допомагає їй розібратися у компанії та у житті і стає найкращим другом.
"Стажер" - доволі сучасний фільм. Джулс - жінка, яка досягла всього сама. Вона забезпечує не тільки себе, а й навіть чоловіка (що взяв на себе роль "домашнього господаря"). Чим не результат феміністичної революції? От тільки Джулс сумує за справжніми чоловіками, які були колись. У Бені вона й бачить той ідеал, якого не вистачає в теперішньому.
До речі, не дивно, що режисер "Стажера" - жінка (Ненсі Маєрс).
Це легке і приємне кіно. Втім, воно не ставить питань і не дає відповідей. Персонажі залишаються для нас поверховими і практично не змінюються за дві години, що, в принципі, є значною сценарною помилкою.
Загалом же, якщо ви шукаєте стрічку під попкорн, яка підніме вам настрій, то "Стажер" - відмінний вибір.
Оцінка - 7 з 10