Список робіт майстра психологічної драми Мілоша Формана («Вальмон», «Пролітаючи над гніздом зозулі», «Народ проти Ларі Флінта»), пістрявить культовими назвами, його відеоряд вражає яскравими кадрами, а сюжет - неповторними образами і сильними характерами. Прем'єрою цього року від Формана стала стрічка «Примари Гойі», що розповідає про часи розгулу іспанської інквізиції, про видатні гравюри іспанського придворного портретиста Францисько Гойа і життя одної з його муз - дочку багатого купця Інесс.

Іспанська церква і «священна палата» вирішують зробити інквізицію більш жорстокою, а відбір її жертв ретельнішим. Під приціл святих батьків потрапляв кожен, хто яким-небудь необережним словом або жестом чернив церкву, кожен, хто відмовлявся від свинини і прикривався в туалеті, адже його могли запідозрити в «прихованому іудействі». Так жертвою стає Інесс (Наталі Портман). У родоводі Інесс знаходять прадіда її бабусі по батьківській лінії, який був євреєм і під жорстокими тортурами примушують признатися в здійсненні обрядів за іудейським звичаєм. Керує інквізицією батько Лоренцо, чий портрет і писав Гойа.


Проходить 15 років. У Парижі - революція. Короля Франції страчують і під загрозою виявляється його двоюрідний брат - король Іспанії. Незабаром армії Наполеона приходять і до Мадрида. Указом майбутнього імператора всі каземати звільняють своїх полонених - та Інесс вперше виходить на волю. Її метою стає пошук дочки, народженої у в'язниці, і по допомогу вона йде до старого друга сім'ї - Гойї.

Сюжет картини наповнений історичними подіями, ключовими в літописі 18 сторіччя. Живописні пейзажі і прекрасні костюми передають дух часу, а майстерність гримерів, що змінили зовнішність Наталі Портман, захоплює і жахає одночасно. Прекрасна гра акторів, продуманість і завершеність кожного кадру, колорит місця і часу, переданого на плівці, - все це рука Формана. Єдине, що сильно виділялося із загальної досконалості, це малорозкритий і не зовсім об'єктивний, на мою думку, образ художника. Не дивлячись на назву - він не головний герой фільму, він скоріше сполучна ланка у відносинах персонажів. Іншим серйозним недоліком стало те, що Франциско Гойа показаний декілька дурнуватим і наївним, яким ця людина не могла бути за визначенням, адже саме він - автор їдких і саркастичних гравюр, що висміюють католицьку церкву.
Але, не дивлячись на все це «Примари Гойі» це фільм, який обов'язково варто подивитися. Хоч би для того, що б наочно дізнатися про ключові події історії і нашвидку ознайомиться з найвидатнішими роботами художника.

Іва