Multikino

Версія сайту: Рос | Укр

Відпустка по обміну (2006)

Holiday

Хочете урізноманітнити свої сірі будні, викинути з голови недолугого коханця-зрадника та просто отримати незабутні враження від зимового відпочинку? Спитайте мене як! А на додачу до вичерпної відповіді отримуйте мій розкішний будинок із басейном, величезною колекцією DVD (завжди про це мріяла!) та відповідного розміру „блакитним екраном”, забирайте мої шикарні столові сервізи та студію, мої жалюзі із пультом управління та не забудьте про мого товариша-композитора. Щось подібне, мабуть, крутилося в голові Аманди, успішної „майстрині” кінотрейлерів з Лос-Анджелесу, у той момент, коли вона виявила зраду коханого та викинула усі його речі з балкону другого поверху. Хоча ні, мабуть, у той момент у тендітної красуні в голові крутилися зовсім інші речі, які в рецензії просто так і не напишеш (що поробиш – цензура не дозволяє!). А от уже через кілька годин після прикрого інциденту на думку Аманді, здається, спали саме такі думки, які згодом і викреслились у чарівне словосполучення – обмін будинками. Що ж, ти –мені, я – тобі, – принцип доволі простий та зрозумілий. Але надворі останні дні перед Різдвом, і навряд чи існує у світі ще хтось такий безнадійний, який готовий отак-от просто покинути своє життя та майнути на інший кінець світу у пошуках невідомих пригод. Та Інтернет – велика сила! А Айріс, – молода британська журналістка із Суррею, - на щастя, має подібні проблеми (чи все ж таки „на жаль”?..). Її екс-хлопець одружується з іншою, а сама дівчина все ніяк не може викинути звабливого „колишнього” зі своєї голови. Що їй потрібно? Правильно: зміна обстановки. І тут, як кажуть, зустрілися дві самотності! Айріс переїжджає до казкового Лос-Анджелесу, а Аманда – до тихого Суррею. Обидві ще не підозрюють, що навіть за 5 тисяч миль від дому кохання таки дожене їх обох...

Уф, перепрошую за останню репліку – не втрималася від романтики творців стрічки. Сподіваюсь, я не зіпсувала несподіванку із хеппі-ендом?.. Хоча, здається, зробити це неможливо. Достатньо лише охопитити поглядом список акторів, задіяних у стрічці (особливо, коли на постері нам не залишили, так би мовити, простору для фантазії, склавши романтичні пари Діаз+Лоу, Уінслет+Блек) та, власне, постать режисера, продюсера та сценариста „різдвяної казки для самотніх”. Отже, прошу вітати – Ненсі Мейерс! У її стрічках знімаються знамениті, талановиті актори (згадати хоча б акторський склад „Кохання за правилами та без” – Джек Ніколсон, Дайан Кітон, – або ж „Чого хочуть жінки” – Мел Гібсон, Хелен Хант та ін.), але складається враження, що роблять вони це виключно „по старій дружбі”, а не через блискуче написаний дотепний сценарій або ж оригінальні режисерські ходи. Мейерс знімає звичайні романтичні казки, але хіба не такі стрічки іноді хочеться дивитися, коли хлопець кидає тебе заради більш молодої (ще молодшої?!) танцівниці або в духовці в черговий раз обвуглюються пиріжки з капустою? І саме таких невибагливих глядачів чимало, і саме в цьому, посмію припустити, і криється секрет успіху „жіночих” стрічок Ненсі Мейерс. Ось і „Відпочинок по обміну” – не виняток із серії фільмів „як стати щасливим, коли надворі довбане-Різдво-ненавиджу-це-свято-а-я-така-нещасна”. Про сюжет фільму та його „динамічне” розгортання годі й говорити: на початку другої години перегляду в голову полізли непотрібні думки, на кшталт, в яку сторону ряду краще лізти, аби швидше дістатися дверей із омріяною табличкою „EXIT”. Якщо творці „різдвяного шедевру” планували просто посмішити глядачів якимись дотепами, курйозними ситуаціями (на несподівану кінцівку, здається, навіть вони не орієнтувалися...), то і в цьому успіху вони досягли обернено пропорційного до тривалості стрічки. Коротше кажучи, як сказала після перегляду моя подруга: „Якби Цукер подивився цю стрічку, його б осяйнуло натхнення” (нагадаю для непосвячених: Девід Цукер – творець різного роду пародійних комедій, наприклад режисер “Голого пістолету”, „Дуже страшного кіно – 3, 4”). Та й „зірки” підкачали. Камерон Діаз помітно старша, грає занадто істерично. Щодо Джуда Лоу – то тут перебір із позитивністю героя (10-15 хвилин одноманітних викрутасів „Пана Серветника” може довести до нервового зриву дитину навіть із міцною та неушкодженою психікою...). Уінслет – доволі цікава, проте з героїнею також проблеми, а от залицяння Джека Блека – то взагалі виглядало якось мізерно. Нічого не маю проти самого пана Блека – дотепний та кумедний актор, але от романтичні комедії – явно не його парафія...

Отже, що тут сказати – справи кепські! Ненсі Мейерс у черговий раз „склепала” романтичну комедію, яка могла б бути чудовою утіхою для самотніх усього світу... якби була хоч трохи коротшою. І яка могла б бути чудовим фільмом... коли б не була такою безглуздою.

Jane