Англія, XVIII ст. Довгі білі сукні та щохвилинні реверанси. Але для бідного сімейства Беннетів це життя не таке вже щасливе та безтурботне. Для того, щоб нарешті влаштувати майбутнє своїх п’ятьох дочок та усієї родини вцілому, Місіс Беннет (Бренда Блетін) одержима ідеєю видати усіх своїх дівчат за багатих джентльменів. Чудовий шанс (принаймні для двох із дочок...) з’являється, коли в їх невелике містечко прибуває потенційний наречений – багатенький Містер Бінглі (Саймон Вудс) та його гордий і мовчазний друг Містер Дарсі (Метью МакФаден). Чи зможуть знайти спільну мову, або ще більше, чи зможуть подолати взаємну неприязнь одна з дочок Бенетів розумниця Ліз (Кейра Найтлі) та похмурий і неприступний Містер Дарсі? Хтозна. Але дуже доречно тут згадати один із підзаголовків до стрічки, який навіть не хочеться перекладати: “Sometimes the last person on earth you want to be with is the one person you can't be without”. Хіба не так?..

Останнім часом неможливо не помітити розвиток такої специфічної “галузі” кіноіндустрії як екранізація. І тут згадується не тільки казкові пригоди в магічному світі як то “Гаррі Поттер...” чи “Хроніки Нарнії...”, а й цілком реальна (чи то схожа на реальну) і вже згадана мною раніше історія, розказана письменницею Джейн Остін ще у далекому 1797 році. Але такі історії не псуються від часу і ще до сьогодні здатні “розворушити” і не надто емоційних та зворушливих осіб. Мова йде про вже п’яту екранізацію роману “Гордість та упередження”, що з’явилася в українському прокаті 12 січня 2006 року.

З початку перегляду здається, що фільм буде просто смішним: постійні присідання та вітання по типу “Місіс Беннет” - “Містер Бінглі” – “Міс Беннет” – “Містер Дарсі” і так по колу... Здається, що ці часи були аж занадто давно, і всі ці манери просто викликають посмішку. Але минає час, і ти починаєш забувати про те, що сидиш у кінотеатрі, забуваєш про всі ці “дотепні” деталі і цілковито та повністю віддаєшся цій величній епосі вікторіанської Англії з її мальовничими пейзажами та вишуканими манерами. І потім, виходячи з кінотеатру, насправді дуже важко забути ту надзвичайно приємну і теплу атмосферу, якою оповита стрічка Джо Райта. Одним словом – класика. І тут велика заслуга як самого роману (до речі, над адаптацією оригінального сценарію попрацювала сама Емма Томпсон, причому, абсолютно безкоштовно!), так і надзвичайно вдало підібраних акторів. Кейра Найтлі просто чарівна (сама актриса стверджує, що вона є реінкарнацією Елізабет Бенет... Повіримо?). Метью МакФаден неймовірно переконливий. Джуді Денч як завжди велична. Тут можна похвалити усіх акторів, та все ж пара Лізі-Дарсі вийшла ну просто чудова! З першого погляду здавалося, що вони такі різні! Часом аж не вірилося у хеппі-енд... Але такі почуття, які вони втілили на екрані, захопили та майже розчулили і такий “черствий сухар”, яким можу назвати себе я...

Тож якщо вам хочеться подивитися на справжнє кохання, не підвладне часові, та водночас уникнути порції дешевої (а іноді і не дуже дешевої...) “цукрової” романтики, щиро раджу завітати на сеанс “Гордості та упередження”. І тоді у вашій душі неодмінно стане тепліше. А хіба не цього нам не вистачає?..

Jane