Доля звела їх не даремно: удвох вони склали дивну, але гармонічну пару. Вони народилися великими вигадниками, такими, від яких стогнала школа. Їхні витівки можна було б засудити й охрестити їх затятими хуліганами, якби ці двоє не були просто маленькими дітьми. Вони вигадали гру, таку, яку могли вигадати тільки вони, гру «насмілишся — не насмілишся». Вони брали один одного «на слабко». Гра росла разом з ними, і одного разу вони стали дорослими. Усі змінилося, але вони вже не могли відрізнити гру від життя, тому що гра була їхнім життям. Ніхто не хотів поступатися. Вони жартували і сміялися, вони робили один одному боляче, вони страждали і втрачали роки…Вони знали, що кохають один одного, вони вимовляли ці слова, але гра поверталася, не дозволяючи їм стати просто чоловіком і жінкою…Одного разу змінилося й це.