Побут Романа Шило можна назвати сталим, або одноманітним — як подивитися. Йому під сорок, він неодружений, життя його тече по стандартному кругу — робота-будинок, будинок-робота. Свої самотні вечори Роман присвячує єдиній пристрасті — збірці керованих авіамоделей, і, схоже, Романа цілком влаштовує такий перебіг життя.

Катастрофа відбувається, коли на голову Романа, звідки ні візьмися, обрушується привіт з минулого — чотирнадцятирічна дочка від невдалого шлюбу Таня, і не одна, а з п'ятирічним братиком і дворічною сестричкою, яких встигла завести мати Тані від інших мужів. Назвати цих дітей важкими означало б прикрасити правду. Вони — ходячий букет проблем, який ламає налагоджене життя Шило, його побут, і, головне, роботу.

А працює Роман «розводилою» в районному кримінальному угрупуванні, і його рукам куди привичніше тримати пістолет, чим дитячу пляшку. Але з цієї миті Роману доводиться «рулювати» і дитячими проблемами: влаштовувати розбирання з вчителями, терки з вихователями дитячого садку, намагатися навести хоч якийсь порядок в божевільні, на яку перетворилося його життя. У незвичному сум'ятті Роман не помічає зміни ролей, що відбулася, — тепер діти, їх потреби, і їх проблеми керують Романом.