Стівен Спілберг народився в Цинциннаті (штат Огайо США) у сім'ї комп'ютерного інженера і професійної піаністки. Незабаром сім'я переїхала у Скоттсдейл, передмістя Фінікса (штат Арізона) — де Стівен пішов в школу. Він був єдиним євреєм в класі, що зробило хлопчика досить замкнутою дитиною. Стівен часто сидів удома і дивився телевізор. А коли від батька він отримав в подарунок портативну 8-міліметрову кінокамеру, то вона виявилася настільки вдалим подарунком, що через деякий час у Стівена з'явилося прізвисько «людина-кінокамера». Кілька місяців потому він пробує знімати короткометражні фільми з акторами. Навіть намагається знімати фільми жахів, в яких замість крові використовує вишневий сік. У 12 років хлопчик вперше взяв участь у юнацькому конкурсі любительських фільмів. У першому в його житті конкурсі Стівен перемагає з 40-хвилинною стрічкою про війну «Втеча в нікуди» (1960), у якій знімалися його батьки і сестри.

У Каліфорнії, куди переїхали Спілберги, Стівен двічі намагався вступити у кіношколу при Університеті Південної Каліфорнії, але не поступив за погані оцінки . Тоді він вступає у Каліфорнійський Університет Лонг Біч (California State University, Long Beach), а на канікулах знімає 20-хвилинний фільм «Емблін», що став його трампліном у велике кіно. У 1969 році компанія Universal Pictures після перегляду «Емблін» укладає з молодим режисером контракт на перший епізод нового серіалу «Нічна галерея» (1969). А через два роки він знімає свій перший повнометражний фільм «Дуель» (1971). Основою для «Дуелі» послужила розповідь Річарда Метісона, яка у свою чергу була написана, спираючись на реальний випадок. У картині в якості головних дійових осіб «знялися» два автомобілі: мініатюрний легковичок і великий бензовоз, який весь час переслідує дитину, прагнучи її знищити.

Режисерським дебютом Спілберга на великому екрані став фільм «Шугерлендський експрес» (1974), що отримав хороші відгуки критиків.

Наступний фільм приніс йому світову популярність і визнання. У 1975 році Спілберг знімає фільм-катастрофу «Щелепи», що приніс її творцям величезний прибуток. Стрічка стала третьою в прокаті за підсумками 1970-х років, зібравши 260 млн. доларів.

Чотири роки Спілберг працює над картиною «Шукачі втраченого ковчега» (1981), якою розпочинає свою знамениту серію про Індіану Джонса — вчителя археології одного з американських коледжів 1930-х років і його фантастичні подорожі у віддалені куточки нашої планети. Ці фільми ще більше зміцнили репутацію режисера як творця видовищного і касового кіно. Решта фільмів серії — «Індіана Джонс і храм долі» (1984) і «Індіана Джонс і останній хрестовий похід» (1989).

У 1982 році на американських екранах починає демонструватися стрічка «Інопланетянин», якій судилося стати одній із кращих фантастичних картин за всю історію світового кінематографа.

1980-і роки для Спілберга були свого роду майданчиком для нових експериментів і створення картин зовсім іншого плану. Він також багато продюсує, будучи власником створеної ним в 1984 році кінокомпанії «Емблін» (Amblin Entertainment), що своєю чергою допомогла вийти до широкого глядача таким відомим режисерам як Джо Данте, Дж. Лендіс, Тоб Хупер, Роберт Земекіс, Дж. Міллер. За участю Спілберга було створено більше 100 картин — це «Назад у майбутнє» (1985) і «Хто підставив кролика Роджера» (1988), зняті робертом Земекісом, а також «Гремліни» (1984), «Смерч» (1996), «Люди в чорному» (1997), «Зіткнення з безоднею» (1998), «Маска Зорро» (1998) і багато інших.

«Парк юрського періоду», що вийшов влітку 1993 року, стає ще однією сенсацією. Самі лише касові збори по всьому світу принесли близько мільярда доларів, а надходження від продажу відеокасет дали ще половину цієї суми. Сіквел «Загублений світ: Парк юрського періоду» (1997), що продовжує історію парку динозаврів, зібрав «лише» 230 мільйонів доларів. У третій частині — «Парк юрського періоду 3» (2001, режисер Джо Джонстон) — Стівен Спілберг виступає лише у ролі продюсера.

Але вже наступний фільм «Список Шиндлера», знятий по книзі Томаса Кеніллі «Ковчег Шиндлера», стає володарем 7 премій «Оскар». Нарешті Спілберг отримує заповітну статуетку, до того ж дві відразу — за фільм і режисуру. До цієї картини режисер йшов з 1983 року, все ніяк не наважуючись розпочати зйомки. Фільм був знятий у тому ж 1993 році в чорно-білій гамі і розповідав про нещасливу долю євреїв у роки Другої світової війни.

У 1998 році фільм Спілберга «Рятуючи рядового Райана» приніс творцям 5 «Оскарів» у номінаціях «Кращий режисер», «Краща робота оператора» і деяких інших. Проте кращим фільмом стала інша картина — «Закоханий Шекспір».

У 2000 Спілберг почав роботу над фантастичним фільмом за повістю Філіпа Діка «Особлива думка» з Томом Крузом в головній ролі, але після смерті Стенлі Кубрика він відклав роботу над цим фільмом. Спілберг, друг і учень знаменитого режисера, почав зйомки задуманою Кубриком перед смертю фантастичної стрічки «Штучний інтелект». Заради цього фільму Спілберг також відмовився і від вигідного з усіх поглядів «Гарі Поттера». Картина «Штучний інтелект», що вийшла на екрани 29 червня 2001 року, була досить непоганою, але в американському прокаті зазнала краху, і лише за рахунок світових прем'єр пощастило зібрати більше 150 мільйонів доларів. Цікаво, що тільки в Японії фільм зібрав 78 млн. доларів. Історія п'ятирічного хлопчика-андроїда, який більш за все на світі хоче стати людиною і отримати справжню сім'ю, перекликається з сюжетами таких фантастичних стрічок, як «Двохсотрічна людина» Кріса Коламбуса. Фільм «Особлива думка» не викликав у світовому прокаті бурю захоплення, навпаки, у національному прокаті перевищив бюджет картини на три десятки мільйонів.

Спілберг робить карколомний поворот і знімає фільм, сюжет до якого, за деякими свідченнями, запропонував режисерові Леонардо ді Капріо. 25 грудня 2002 року відбулася прем'єра нового фільму Спілберга «Злови мене, якщо зможеш» з Леонардо ді Капріо і Томом Хенксом у головних ролях. У картині, що грунтується на реальних подіях початку 60-х років ХХ століття, розповідається про молодого блискучого афериста, шахрая вищої проби Френка Ебегнейла, який завдяки своєму розуму і везінню ніколи не сидів у в'язниці. І якби йому на хвіст, подібно до «риби-прилипали», не сів агент ФБР Джо Шайе, цей молодик став би злочинцем вищої проби. Цікаво, що прототип героя, справжній Френк Ебегнейл, який написав колись книгу про свою бурхливу молодість, працював у Спілберга в цій картині консультантом.

Сьогодні С.Спілберг – знакова постать сучасного американського кіно. Розшифровуючи таємниці його мистецької системи, дослідники роблять різні висновки. Але спільна думка все ж єднає їхні висновки: кінотворчість С.Спілберга – це шлях до відродження кінокультури у новому часі. Завдяки успіхам режисера масовий глядач повернувся в кінотеатри. Особливо це є важливим для молоді. Адже стрічки С.Спілберга – це радше спроби привернути увагу суспільства до проблем нашого складного часу. Режисер зумів знайти зрозумілу мистецьку мову, щоб вкотре наголосити на одвічних принципах людського існування: гуманізм, моральність, правда.