Джон одержав виховання в дусі католицизму. Він перебрався у район Роздейла у Квінсі, Нью-Йорк, разом зі своєю родиною, коли йому було шість років. У якості мажорної теми він вибрав драму в державному університеті Нью-Йорка і став магістром образотворчих мистецтв у Йельскій драматичній школі. Його перша участь у кіно - маленька роль, людина за столом, у хваленій критиками картині Мартіна Скорсезе «Скажений бик» (1980).

Туртурро зіграв головного персонажа в постановці Джона Патріка Шенлі «Danny and the Deep Blue Sea» на Конференції драматургів у Театральному центрі Юджина О'Нейла у 1983 році. Він повторив свою роль наступного року, але вже поза Бродвеєм, і виграв театральний приз «Obie Award». Спайку Лі сподобався перформанс Туртурро в «П'яти кутах» так сильно, що він захотів зробити актора членом акторської команди його комедії «Роби як треба». Цей фільм став першим результатом їхньої спільної діяльності, що призвів до довгострокового партнерства між відомим режисером і Джоном Туртурро. За час товариства Джон знявся в таких фільмах Спайка, як «Блюз про краще життя» (1990), «Лихоманка Джунглів» (1991), «Дівчина №6» (1996), «Його гра» (1998), «Криваве літо Сема» (1999) і «Вона ненавидить мене» (2004).

Будучи універсальним актором, який легко почувається у рамках комедії та драми, Туртурро зміг розширити кордони свого співробітництва з потрібними людьми. Він став працювати разом із братами Коенами, з'явившись у їхніх фільмах, таких як «Перехрестя Міллера» (1990), «Бартон Фінк» (1991), «Великий Лебовський» (1998) і «О, де ж ти, брате?» (2000).

Також актор знявся в декількох фільмах з Адамом Сендлером, серед яких комедії «Мільйонер мимоволі» (2002) і «Не жартуйте з Zоханом!» (2008). Він зіграв агресивного пацієнта персонажа актора Джека Ніколсона у комедії Пітера Сігала «Управління гнівом» і ворога персонажа актора Джонні Деппа, Джона Шутера, у детективі «Таємне вікно».

Туртурро виграв премію «Еммі» за виконання ролі Амброуза Монка у серіалі «Дефективний детектив». Також актор був номінантом і лауреатом безлічі премій від імені багатьох організацій, таких як Гільдія акторів екрану, Канський Кінофестиваль, Золотий Глобус тощо.

Туртурро став продюсером і режисером, а також актором фільму «Ілюміната» (1998), у якому знялася його дружина Кетрін Боровіц. Також він написав сценарій і зняв фільм «Любов і сигарети» (2005). Не так давно актор зіграв агента Сектора 7, Саймонса, у «Трансформерах». Цю ж роль актор повторив у продовженні «Трансформерів», у фільмі «Трансформери: Помста полеглих».

Стосовно останніх акторських робіт, Туртурро з'явиться у трилері Тоні Скотта «Захоплення підземки 123» і зіграє мишачого короля у фэнтезі Андрія Кончаловского «Лускунчик».